Майстер Сандо Кайсен

Ален Станіслас Кристашек народився в місті Нуайон в районі Уаз на півночі Франції в 1952 році. Перші роки свого життя він провів у чорному диму заводів. З шість років він починає шукати спокій, знайти який йому вдається тільки в самоті лісів Компьень, що оточували його рідне місто. Потім, через деякий час, він залишає їх, так як його батько забирає його до Польщі, до себе на батьківщину. Суворе виховання і важка атмосфера комуністичної епохи додають йому сумних вражень. Дорослішаючи, Ален все частіше задається питаннями про несправедливість, зловмисность і дурість людини – явища, які абсолютно суперечать тому, що відчуває його серце дитини. Християнське виховання, отримане ним у служінні старому священикові, починає приносити йому деякі відповіді. Повернувшись до Франції, він стає сторожем собору в Нуайон. Він навіть думує про те, щоб стати священиком, але його починають турбувати інші питання.
Він не може прийняти того, що спокій і щастя духу можуть існувати тільки в стінах церкви, а зовнішній світ наповнений стражданням і невіглаством. У пошуках відповіді юнак переходить з однієї общини в іншу.

Будучи музикантом, він перемагає на конкурсі барабанщиків і заробляє собі на життя грою на барабанах. З 1968 по 1972 роки в Європі зростає популярність східної філософії. У 1968 році Ален вперше зустрічає майстра дзен Тайсена Десімару в додзьо Грец на північному заході Парижа, заснованому паном Жолі. Він багато разів бере участь в дзадзенах, які в той час були досить короткі.

Зачарований бойовими мистецтвами, яким він навчався у інструкторів в Польщі, Ален приймає рішення відправитися в Китай, щоб мати можливість доторкнутися до їх витоку. Це стає дійсно поворотною подорожжю в його житті. Довгий, небезпечний і самотній шлях через Гімалаї і комуністичний Китай призводить його в маленький монастир, загублений в горах Вей Фанг Шан. Там він практикує кунг-фу і медитацію під керівництвом старого китайського майстра, який навчає його контролю над своїм тілом і розумом, а також традиційній китайській медицині.

По поверненню в Париж Ален знову зустрічається з Тайсеном Десімару, місіонером дзен на Заході. Нарешті, саме в ньому він знаходить живий приклад того, що він завжди шукав, і він приймає рішення стати його учнем. Біля нього, і завдяки практиці дзадзен, Ален знаходить підтвердження того, у що він завжди вірив: в те, що внутрішній пошук доступний абсолютно всім. У те, що відповідь не може бути ані філософською, ані містичною, ані езотеричною, ані моральною, ні навіть божественною. Що, якщо дійсно існує одне загальне світло, то воно з необхідністю сяє у всіх відчуваючих істотах, без будь-яких відмінностей, і що до цього світу не можуть мати доступ виключно тільки великі священики, гуру або майстра, або він є тільки в традиційних монастирях або священних текстах. Оскільки практика з тілом завжди здавалася йому основною, Ален дуже швидко досягає розуміння того, що таємниця буття прихована саме в реальності тіла, а не в уявній духовності – якою б вона не була. У 1979 році він отримує посвяту з рук свого вчителя і народжується як чінець дзен під ім’ям Сандо Кайсен: “Одинокий відлюдник глибоко в горах”. Після цього він повністю присвячує себе дзен практиці і передачі вчення про позицію дзадзен, одночасно вдосконалюючись в мистецтві ікебани, каліграфії і бонсаї. Він практикує китайську медицину протягом майже 20 років і удосконалює мистецтво кунг-фу і кен-дзюцу, не припиняючи вчити, аж до того моменту, коли він усвідомлює, що мовчазне сидіння перевершує всі практики, навіть доведені до своєї досконалості. У цей момент він повністю припиняє практику бойових мистецтв. Сповнений величезної енергії, він привертає до себе все більше учнів, які відкривають безліч додзьо для практики дзадзен. У 1984 році він вперше повертається до країн Східної Європи на запрошення буддійських громад. Пізніше, в 1989 році він починає місію.

Свобода від будь-якої організації, справжність, щирість і рішучість приносить Кайсену широку популярність навіть в самому серці християнства: в Польщі, Чехії, та на Словаччині. Він день і ніч навчає позиції дзадзен, беручи участь в численних програмах на телебаченні і радіо. Протягом 19 років він проводить дзен конференції в найбільших залах цих країн і зустрічається з високими авторитетами в сфері духовності і політики, а також з авторитетами в області мистецтва. Виходить 15 його книг. Завдяки зростанню своєї суспільної активності, він стає відомим в засобах масової інформації і регулярно дає інтерв’ю для різних журналів, газет і телевізійних програм.
Регулярні дзен ретрити (яп. – сесін) постійно збирають велику кількість учнів з усіх країн Східної Європи. Шістдесят ченців і черниць, близько 200 бодхисаттв (в нашій школі – посвята, попереднє чернечому) і безліч практикуючих мирян допомагають у розвитку дзен місії, яка поширюється на територію України, Росії, Білорусії та Литви. Після конференцій в Москві, Санкт-Петербурзі, Києві та Самарі в Україні і в Росії складається нова дзен сангха учнів. Одного разу давши обіцянку ніколи не залишати будинок вчення Будди, Догена і Десімару, Кайсен прагне до того, щоб дзен завжди залишався живим. Він без вагань вирішує покінчити з питанням, що обговорювалося ще з часів Будди Шак’ямуні, щодо рівності чоловіка і жінки, дозволяючи своїм ученицям, так само як і учням, проводити церемонії, давати посвячення і ставати дзен-майстрами. Після численних поїздок до Японії і зустрічей з високими авторитетами школи Сото-дзен, як в Ейхейдзі (Eihei Ji), так і в Сотосю (Sotoshu) він відмовляється від японської передачі дзен.

Головний спеціаліст з передачі (Сіхо – shiho) Косака Киу (Kosaka Kiyu) з храму дзен Сенгакудзі (Sengaku Ji) в Токіо і друг Кайсена Хонда Кансё-роси (Honda Kansho Roshi), учень Кодо Савакі і настоятель храму Мьозендзі (Myozen Ji), надихають його до того, щоб слідувати по стопах свого вчителя дзен майстра Тайсена Десімару і майстра Догена, продовжуючи виконувати свою місію і поширювати дзен незалежно від японської організації, створюючи європейський дзен. У Франції, в області Дордонь, в 1992 році Кайсен дає поштовх до будівництва дзенського монастиря Сейсёдзі (Sei Sho Ji), яке відбувається силами його найближчих учнів. У 2005 році дзен громада засновує новий монастир близько Ларзака на півдні регіону Дордонь. На цей раз Кайсен вибирає місце на пагорбі, посеред дикої природи. Монастир незабаром отримує назву “Храм Сяючої Вершини”, по-японськи Хосёдзі (Temple du Pic Lumineux – Ho Sho Ji).

Поет, музикант, кухар і маляр … В своєму вченні дзен Майстер Кайсен використовує всі аспекти і пристосовується до ситуації. Він створює колекцію “В Серці Духа”, записавши 14 аудіо дисків з настановами з практики (див. франц. сайт www.univox.fr). Два з них – “Що є дзен” і “Як правильно медитувати” – випущені російською мовою. Його вчення можна почути не тільки під час традиційних кусенів (усних настанов під час дзадзен) і мондо (запитань і відповідей між учнями і майстром), але і в піснях, які він пише і співає. Він також говорить, що вчити немає чому, тому що те, що бачиш серцем, не потребує навчання. Що пошуки свободи – це глибока помилка, і що не існує шляху до її досягнення. Що свобода, так само як і любов – це не що інше, як прояв чистої коштовності, що висвітлює всі речі. Досить бути живим, творчим і дозволити розквітнути спонтанності, що приходить з природного і щирого прагнення, яке є в кожному з нас. Найважливіше не створення чогось, але скоріше – творіння себе наново в кожну мить, подібно річці, яка не знає ні джерела, з якого вона народилася, ні моря, в яке вона тече. Справжнє джерело – це заново бачити самого себе.

Кайсен не передає нічого іншого ніж: осягнути Єдиний Розум.

Інтерв’ю Майстра Сандо Кайсена:

Журнал “Арт-Україна”

Журнал YOГА (зустріч 1)

Журнал YOГА (зустріч 2)