День був спекотний і задушливий. Через відчинені вікна шумів навколишній світ машинами, голосами людей, співами птахів, метушливим життям. Але ніщо не завадило, та й не могло завадити спільній практиці у доджо Петра Заїки, бо друзям разом завжди краще і сидження будди, і каліграфію робити, і спілкуватися. Надвечір не хотілося розходитися. З нетерпінням чекаємо наступних спільних щотижневих занять і сесіну наприкінці серпня у Карпатах.